Церкви

Струківська церква

Вознесенська церква — одна з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині, знаходиться в с. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області.

Маленька і скромна Струківська церквиця ховається подалі від перенасиченої туристами і автівками траси. До центру селища звідси кілометри три.

Неподалік і трохи вище храму стоїть 11-метровая дзвіниця (1813), зрублена з ялинових колод. Зберігся різьблений іконостас (ХІХ ст.) з дещо наївними, але щирими зображеннями святих.

У червні 2013 року Церква Вознесіння Господнього (Струківська) увійшла до числа українських дерев'яних церков, включених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. В Україні збереглося близько 2 тисяч об'єктів дерев'яної сакральної архітектури, найбільше на Заході — лише на Закарпатті їх понад 120. Польща та Україна вирішили об'єднати свої зусилля в боротьбі за світове визнання. У центральний офіс ЮНЕСКО дві країни подали спільну транскордонну заявку «Дерев'яні Церкви Карпатського регіону України та Польщі», яку було підтримано в червні 2013 року. У результаті — до списку світової культурної спадщини потрапили з української сторони 8 дерев'яних церков — 4 з Львівської області, по 2 від Закарпатської та Івано-Франківській.

Церква Різдва (Успіння) Пресвятої Богородиці, с. Ділове

Церква збудована з ялинових брусів на дубових підвалинах, покрита гонтом. Перед західним фасадом влаштовано двоярусну каркасну галерею (другий ярус нині схований за дощаними стінами). Всередині церкви зберігся первинний інтер'єр!

Перша згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750 року. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року. Існує легенда, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка,і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву.

В умовах СРСР 1949 року церкву закрили і вона потроху занепадала, а в другій половині 1960-х років церкву відремонтували і відкрили в ній краєзнавчий музей. Статус музею врятував церкву і вберіг від переробок. Повністю збережено ґанок з різьбленими стовпчиками і трикутним дахом. Збереглися й башти у формі чотирьох аркових віконець. Масивний видовжений базилічний об'єм має низьку квадратну вежу, вкриту поширеним на Рахівщині чотирисхилим шатром з главкою.

У 1995 році, напередодні Великодня, церкву повернули греко-католикам, тоді й відбулася перша служба та освячення храму, який пересвятили з Успенського на Різдва Богородиці..

Церква Преображення Господнього (Плитоватська), с. Лазещина

Пам’ятка архітектури національного значення – дерев’яна церква Преображення Господнього в урочищі Плитоватий. Є одним із двох закарпатських хрещатих гуцульських храмів. П’ять його зрубів утворені перетином двох прямокутників, що у плані мають майже рівнораменний хрест.

За однією з версій, цей храм збудовано 1780 р., у с. Яблуниця (нині центр міської ради м. Яремче, вано-Франківської обл.), а взим­ку 1871 року розібрано і перевезено у Плитоватий. На Південний Схід від нього – знаходиться двох’ярусна дзвіниця. Встановлено обеліск Слави воїнам-односельчанам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світ. війни.

У 1932 році старі образи іконостасу було замінено новими. А 1963 року церкву було закрито і перетворено на музей. Двоярусну смерекову дзвіницю і церкву реставровано у 1971 р. З 1990 року храм знову діє. Церква і дзвіниця утворюють чудовий ансамбль класичної гуцульської архітектури, а дах архітектури, в 1995 р., на жаль, вкрили оцинкованою бляхою.

Церква та дзвіниця Святого Миколая, с. Середнє Водяне

Верхня Миколаївська церква у Середньому Водяному належить до найбільш старовинних дерев'яних храмів Потисся і України. Найдавнішими частинами є два дубові зруби, що датуються 1428 роком, а надбудова над ними, ймовірно, 1600 роком. Близько 1760 року наву перекрили трапецієподібним перекриттям, збудували стрілчасті вікна, високу каркасну башту, над зрубами здійняли високі двосхилі дахи.

Церква має гарне настінне малювання, хоч частина пошкоджена, а частина – заклеєна. У 1601 році було розмальовано наву та бабинець. Видатні твори народного малярства на початку 1990-х років було невміло перемальовано. Серед зображень святих у бабинці поміщено реалістичний портрет «ієрея Никори» – фундатор перебудови храму. Вражає чотириярусний іконостас, який походить з 1761 року. Біля церкви стоїть каркасна дзвіниця під шатровим дахом і цікаве дерев'яне Розп'яття. З 1995 року церква відновлена і належить православній громаді.