Природні пам'ятки
Урочище Кузій на Рахівщині
Урочище Кузій — це заповідний масив, частина Карпатського біосферного заповідника, розташоване на Рахівщині, недалеко від Великого Бичкова, за селом Луги. Вражає тут насамперед природа — це листяний ліс, переважно буковий, хоча є місця зростання тисів, легендарних негний-дерев, які колись тут панували, про що свідчать топоніми, наприклад, річка Тиса.
Що ж тут дивитися? Та безліч речей. Скелі, штольні та каміння. Водоспади та “білий потік”. Дерева, поширені й унікальні породи. Вражає місцева флора — на каменюках тут зростають папороті неймовірних кольорів та видів, а ще — мохи та лишайники. Ну і звірина, її теж чимало. Кажуть, що вранці до потоків спускаються пити дикі кози, олені й кабани — хоча пересічному туристу, який не вміє маскуватися, навряд чи пощастить побачити дику звірину. Для таких, котрі не вміють непримітно для тварин поводити себе в лісі, є білки, полози та саламандри, їх тут багато.
Кульмінація походу — Соколине бердо, скеля, що височіє серед букового лісу. Зі скелі відкривається неймовірна панорама на долину, яку називають Кузійською котловиною. Краса, заради якої варто жити в Карпатах, або приїжджати сюди милуватися нею.
Інформацію взято з сайту: https://www.ukrinform.ua/
Автор: Тетяна Когутич
Букові праліси
Праліси є недоторканими ділянками, котрі існують і розвиваються під впливом природи. Це природні ліси, які не зазнали людського впливу в ході свого розвитку і є джерелом оптимальної лісової екосистеми. Вік дерев на території пралісів становить понад 400 років, а висота цих велетнів сягає 45 метрів.
За цими первинними лісами можливе відтворення порушених екосистем. Вони зберігають цінну екологічну інформацію про історичний розвиток лісової формації, структуру, здатність до саморегуляції, самовідновлення, біологічного захисту, а також географічне поширення. Праліси розвиваються виключно під впливом природи, а тому мають високу життєздатність, стійкість до несприятливих впливів, забезпечують регулювання клімату, очищення води, утримання вуглецю, збереження біорізноманіття.
Зважаючи на величезну континентальну значимість, праліси беруться під особливу охорону, а українські букові праліси Карпат, у межах Закарпаття, як єдиний природний об’єкт України, разом зі словацькими кластерами букових пралісів 28 червня 2007 року в Новій Зеландії було включено до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.
Майже вся територія Карпатського біосферного заповідника, в тому числі Угольсько Широколужанський масив (Тячівський район), є найбільшим осередком букових пралісів у Європі.
Дерева велетні
В карпатських лісах можна натрапити на справжні мамонтові дерева, або ж секвої. Вони ще зовсім молоді їх вік 94роки, а висота приблизно 55 метрів, і це менше ніж половина від висоти, якої сягають світові рекордсмени їх виду.
Мешкають чотири закарпатські секвої на території Великобичківського лісомисливського господарства, а саме у Лужанському лісництві, в урочищі Малий Банський на висоті 520 метрів над рівнем моря. «Поселилися» мамонтові дерева тут майже століття тому. У далекому 1920 році на суцільному зрубі було створено тимчасовий розсадник, де було висіяно насіння різних порід дерев, і з того посіву до наших днів залишилися ці чотири дерева-гіганти.
Вік деяких мамонтових дерев перевищує 3 тисячі (а окремі екземпляри можуть прожити і 6 тисяч) років!
Що ж до закарпатських секвой, то вони належать до роду Секвоядендрон велетенський. Діаметри кожного екземпляра дуже різні – 26, 75, 96 та 130 см відповідно. Секвої на Рахівщині перебувають під охороною Лужанського лісництва, до дерев можна вільно навідуватись у супроводі лісової охорони.
Злиття Чорної та Білої Тиси
На 3 км від Рахова, недалеко від села Богдан утворюється злиття двох річок: Білої та Чорної Тиси. Витоки Чорної Тиси лежать під перевалом Околи, на висоті 1200 м над рівнем моря, на 30 км від смт. Ясіня. Біла Тиса бере свій початок на вершині Говерла, і вона поступово перетворюється у швидкий гірський потічок. Коли гарна погода, прекрасно видно злиття “чорної” і “білої” води, які стають одним цілим.
У цих місцях існує безліч легенд, стосовно походження та саме злиття двох Тис. Тому обов'язково радимо відвідати місце злиття Білої та Чорної Тиси та своїми очами побачити цю красу та велич!
Річка Тиса має довжину 962 метрів, і у Сербії, а саме у Тителі впадає у Дунай.